За осенней тоской
У субботней межи,
Укрываясь в покой,
Слышу вечное: «Жди,
Мир объят темнотой,
Пусть огни далеки,
Я вернусь за тобой
Всем смертям вопреки.
Как туман голубой
За озябшей рекой,
Как пчела за пергой,
Я вернусь за тобой
Как ревущий прибой
За продрогшей скалой,
Как тоска за слезой,
Я вернусь за тобой…
Средь страданий дождись –
Пусть и сил больше нет –
Мою вечную жизнь,
Мой немыслимый свет,
Мой воинственный глас
Среди ночи, как днем,
Мой решающий час
Очищенья огнем…
Пусть другие не ждут,
Пусть уснули в ночи –
Ты не спи, этот суд –
Вечной жизни ключи…
Жди Меня, если грусть,
Пусть огни далеки,
Жди Меня, Я вернусь
Всем смертям вопреки…»
Субботина Ирина,
Ижевск, Россия
Какие бы слова я ни сказала, чтоб выразить любовь, их будет мало...
Какие бы дела ни совершила, не поместится в них молитвы сила...
И все мои желанья - только тени чудес из Сотворения недели. e-mail автора:irinasub67@mail.ru сайт автора:личная страница
Прочитано 3330 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
